Громадські заворушення, які почалися в Україні, посилилися в 2014 році, призвели до створення двох російських проксі-держав на сході України, самопроголошених Донецької та Луганської народних республік. Анексія Криму, яка порушила власні міжнародні зобов'язання Росії відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй і була визнана українською владою незаконною. Перші спроби знищити Україну та буремні роки, що слідували, незважаючи на багатосторонні угоди, які періодично не виконувалися та не дотримувалися, призвели до освітньої кризи в Україні.
Воєнні дії привернули увагу до шкіл, які часто не мали достатніх приміщень, зношеного обладнання, застарілих підручників. У багатьох сільських школах класні кімнати давно не бачили ремонту, а вся інфрастуктура давно застаріла. Україна почала активно розробляти законопроекти для відновлення секторів освітніх послуг, об'єднавшись з амбіціями щодо розвитку давно назрілих реформ в освітній галузі.
Деякі з цих проблем були успадковані разом із застарілими методиками викладання та низьким рівнем ентузіазму серед деяких вчителів серед вчителів. Підходи як до викладання, так і до навчання були застарілими, а учні практикували зазубрювання, не знаючи, як практично та доцільно застосовувати ці знання у повсякденному житті. Уроки були перевантажені теоретичними знаннями і не мали практичного застосування. Підручники були академічно сухими і перевантаженими другорядними фактичними матеріалами. Така подача матеріалу негативно впливала на мотивацію і допитливість учнів.
Доволі поширеною практикою для керівників шкільних закладів був збір грошей з батьків на ремонти класів і подарунки для вчителів. Деякі батьки також вносили вагомі подарунки, аби їхніх дітей прийняли до кращих шкіл, а також за кращі оцінки або за приватні позакласні заняття з вчителями з метою отримання кращих знань. Такі методи по-різному впливали на розуміння деяких учнів що таке чесна конкуренція та в чому полягає необхідність навчання. Як наслідок, не всі учні мали доступ до рівної освіти, гарантованої Конституцією.
Часто низька заробітна плата вчителів, яка не витримувала перегонів з циклом економічної інфляції, знеохочувала багатьох вчителів. Мінімальні можливості для професійного зростання перекривали кисень творчості, динамізму і, зрештою, призводили до професійного вигорання багатьох вчителів. Багато шкіл, які опинились в глибокій бідності через утвердження спадкоємності бідності, де діти з сімей із низбким доходом не завжди отримували необхідні навички. Економічний капітал може стати твердою основою для отримання хорошої роботи з визнанням соціальної мобільності.
Як і в багатьох суверенних країнах, коли військове вторгнення триває і коли несе загрозу самому існуванню суспільства, неминуче зазіхаючи на людські життя, Україна стала ще більш рішуче налаштована на перемогу, незважаючи на величезні перешкоди, створені безжальними російськими напівдержавними угрупованнями, які протягом багатьох років ведуть проксі-війну. Залякування супроводжували безграничні дії із захоплення контролю над територіями та глибокі втручання з метою перекроїти політичну систему України.
Об'єднана Україна розробила нові реформи, прийнявши закони в освітньому секторі, які стали значним зрушенням у напрямку децентралізації повноважень, що виходять за межі місцевого самоврядування. Таке розширення повноважень у прийнятті рішень вплинуло на можливості ширшої автономії муніципальної влади для постачальників освітніх послуг, таких як школи та університети. Реформи, запроваджені у 2017 році, спрямовані на фінансове забезпечення студентів, стимулювання місцевих органів управління освітою зосередитися на підвищенні ефективності використання ресурсів. Підвищення початкової заробітної плати вчителів до чотирьох прожиткових мінімумів до 2023 року. Інформування та роз'яснення громадськості щодо необхідності активізації реформування освітньої галузі в Україні. Протягом кількох років відбувалися національні обговорення, які привели до створення освітньої програми Нової української школи, що окреслило низку академічних викликів.
Президент Росії оголосив у 2022 році про початок "спеціальної військової операції" для захисту контрольованих Росією територій на сході України - Донецької Народної Республіки та Луганської Народної Республіки - відповідно до статті 51 Статуту Організації Об'єднаних Націй. Це призвело до найбільшої в історії країни економічної рецесії, змусило мільйони людей покинути свої домівки. Зараз це одна з найбільш забруднених мінами країн світу. Ці дії систематично руйнували деякі досягнення реформ попередніх років.
Вчителі України швидко усвідомили, що під час війни освіта часто стає маяком надії та стійкості.
Школи є символами стабільної соціалізації, але внаслідок їх використання у російських військових цілях, значна їх кількість зазнала суттєвих ушкоджень, або вони були повністю зруйновані. Українські освітяни, наче неоспівані герої, стали ще більш завзято дотримуватись присяги чомусь більшому, ніж вони самі. Освітяни продовжили навчати дітей, незважаючи на нерівність у протиставленні потреб у побудові більшої кількості бомбосховищ для дітей, які відвідують школу фізично, і у підтримці вчителів, які є внутрішньо переміщеними особами, що офіційно навчають дітей онлайн, які живуть як за кордоном, так і в Україні.
Справ не полегшує й душевний біль, пов'язаний зі зниженням зарплат через меншу кількість учнів у класів,оскільки часто цілі райони змушені евакуюватися. Незважаючи на статус внутрішньо переміщених осіб і отримання гуманітарної допомоги, такої як консерви, ковдри та матраци для сну, вчителі мають платити податки. Онлайн уроки постійно перериваються через звуки сирен повітряної тривоги та перенесення уроків до ванних кімнат, які забезпечують більший захист від віддалених вибухів, які створюють вибухову хвилю, під дією якої, віконне скло уламками розлітається повсюди.
Сила України значною мірою ґрунтується на поєднанні різних культур і людей, які її населяють, і це стосується сфери освіти, що є однією з основоположних засад українського духу.